До Швореня Данила
Приблудила
З якогось іншого села чужа Кобила.
А приблудила прямо в шкоду:
Об'їла гичку, мішанку звела
І задоволено на буряках лягла
Серед городу.
Такі прикмети:
Розкраяна губа; незнаного заводу;
ряба; чотири годи; грива гніда;
хвостом чимала; сама худа...
На сході порішили:
Доки хазяїн доведе права,
Поставити її у Швореня Данила
На роботі.
Понеже буряки йому звела
І мішанку потолочила,
Хай одробляє в поті...
Данило Шворень аж зрадів:
Аякже! Де ви бачили?—своя скотина,
До біса всякої роботи...
Як біля рідної дитини,
Біля приблудної Шкапини
Йому клопоту...
Він гички їй, він їй отави,
Він січки й іншої приправи.
Він чеше гриву, запліта хвоста,
Приблуда — та, та вже не та!..
Аж ось у понеділок — до роботи:
Приблуда весело в голоблі стала,
Аж сокорила, доки запрягали,
Але... не вирушала за ворота.
Ні тпру ні ну!
її й просили, і лупили
Аж до сімнадцятого поту,
І лаяли, й стидили,—
Приблуда не рушала...
Данило випряг і в ворота пхнув:
«Іди під три чорти,
«Іди під три чорти,
Хоч би й до плоту,
Вже є скоти,
Але такого скоту
Я ще не бачив і не чув!..»
І проміж нас чимало є приблуд:
Радянська влада їх пригріла,
Нагодувала, напоїла,
Простила шкоди, як собаці,
І, врешті, вимагає праці.
Але й вони не рушать за ворота,
Паскудять світ і брехні шиють.
Пора б і їх за ось таку роботу
Потурить в шию...