Був собі чередник і ватажник. Чередник загубив бичка, а ватажник — баранця. Бичок і баранець зійшлись у хатці, що стояла в лісі. Перше у ту хату прийшов бичок і сидить. Коли до нього йде баранчик та й питає:
— А хто, хто в цій хатці?
Бичок і каже:
— Я бичок – третячок; а ти, хто такий?
— Я баранчик – пожитанчик.
— Ну, будемо рідними братами, будемо жити разом.
Коли йде до них селезень та й питає:
— А хто, хто в цій хатці є?
А ті й кажуть:
— Я баранчик – пожитанчик, я бичок-третячок. А ти хто?
— А я, — каже селезень, — так – так. Впустили його в хатку.
Коли це до них йде гусак та й питає:
— А хто в цій хатці є?
— Я баранчик – пожитанчик, я бичок-третячок, я так – так. А ти хто такий?
— Я, — каже, — гил – гил.
Прийняли й цього. Коли до них півник йде.
— А хто, хто в цій хатці є?
— Я — баранчик – пожитанчик, я — бичок – третячок, я — так – так, я — гил – гил, — кажуть, — а ти хто такий?
— А я, — каже півник, — кукуріку. – Впустили й цього.
Коли це до них йде вовк і питає:
— А хто, хто там у хаті є?
— Я — баранчик – пожитанчик, я — бичок – третячок, я — так – так, я — гил – гил, я — кукуріку. А ти хто?
— Я, — каже, — вовк.
— Ні, не пустимо, а то він нас всіх поїсть.
Коли ж як начав вовк проситься… Таки впустили.
Вовк зараз кинувся до бичка, а бичок його ріжками, а баранчик б'є ногами, а гусак щипа зубами, а селезень біга по хаті та все: «Так, так, так!» А півень вискочив на жердочку та й каже: «Кукуріку, кудкудах, а подайте мені його сюда!»
Вовк побачив: горе… Та з тієї хати… Та й другому заказує:
— Не ходіть у ту хату! Там той б'є, а той вилами коле, а той щипає!
А ті всі остались в тій хатці жити та поживати. І досі живуть.